Застосування структур

Під час розробки програм дуже важливим кроком є вибір представлення даних, з якими ви будете працювати.

Наприклад, потрібно написати просту програму для автоматизації обчислення кількості нейтронів в атомі.

Де N — кількість нейтронів, A — атомна маса елемента, Z — кількість протонів. Функція для обчислення кількості нейтронів на C виглядатиме так:

int NeutronCount(float A, int Z)
{
	int N = A - Z;
	return N;
}

Щоб використовувати цю функцію, потрібно оголосити велику кількість змінних з характеристиками кожного хімічного елемента, не заплутавшись у них.

Здається, що обчислення автоматизовано, але жодної переваги у зручності чи швидкості не отримано. Дуже незручно щоразу вводити параметри хімічного елемента, потім записувати результат десь окремо тощо.

char firstElementName[3];
int firstElementAtomicNum;
int firstElementValency;
double firstElementMass;

char secondElementName[3];
int secondElementAtomicNum;
int secondElementValency;
double secondElementMass;

char thirdElementName[3];
int thirdElementAtomicNum;
int thirdElementValency;
double thirdElementMass;

І так далі для ще 118 хімічних елементів.

«Було б чудово, якби моя улюблена мова, C, мала механізм для опису та маніпулювання складними даними», — подумали ви.

Давайте візуально опишемо майбутню структуру, яка буде описувати будь-який хімічний елемент, наприклад, кремній "Si":

Це досить зручно. Замість створення безлічі окремих змінних можна визначити структуру для зберігання всіх полів. У мові C для цього вже є все необхідне.